Матеріали з виховної роботи

 

 

 

 

 

2 квітня - Міжнародний день дитячої книги!

 

 

”Захід, схід – одна країна! Це – соборна Україна”

День Собо́рності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99^[1].

Цього дня прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. — прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час Президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України»^[2][3]. Однак 13 листопада 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено

 

 

 

Коли приходить зима, випадає перший сніг та наступають морози, ми неодмінно починаємо чекати та готуватися до Новорічних та Різдвяних свят: заздалегідь готуємо подарунки, продумуємо як і з ким будемо святкувати.

А свят зимою й справді чимало. І кожне має свої звичаї та обряди. Деякі з'явилися ще в прадавні часи, інші – трохи пізніше, під впливом християнства.

 

 

 

 

 

 

 

28 жовтня 2020 року - 76-та річниця вигнання нацистських окупантів із України

День вигнання нацистських окупантів з України відзначається в країні щороку 28 жовтня. Саме цього дня 1944 року з території України вигнано останнього солдата нацистського рейху. Так, 28 жовтня 1944 року визволений найзахідніший регіон України — Закарпаття. Тому саме цю дату визначено Указом Президента від 20 жовтня 2009 року як День визволення України від німецько-фашистських загарбників.

В ході Німецько-радянської війни (1941-1945) саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від нацизму. У ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 мільйона осіб, протягом січня 1943 року — жовтня 1944 року проведено низку наступальних операцій, найбільш значущі з яких: Донбаська — з 13 серпня до 22 вересня 1943 року; Корсунь-Шевченківська операція — з 24 грудня 1943 до 17 лютого 1944 року; Львівсько-Сандомирська — з 13 липня до 29 серпня 1944 року і завершилися вигнання нацистських окупантів з України.

Повне витіснення угорських і німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України(Закарпаття) відбулося в результаті наступальної операції радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської.

Вигнання нацистів із Закарпаття розпочалося 9 вересня 1944 року під час Східнокарпатської стратегічної воєнної операції. Складовими частинами Східнокарпатської операції були Карпатсько-Дуклянська та Карпатсько-Ужгородська фронтові наступальні операції. У ході Карпатсько-Ужгородської операції війська 4-го Українського фронту здобули карпатські перевали й наступали на Закарпаття. 16 жовтня радянські війська зайняли місто Рахів, 24 жовтня визволили Хуст і Сваляву, 26 жовтня – Мукачево, а 27 жовтня — Ужгород. 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.

За мир українці сплатили надзвичайно високу і страшну ціну – близько 9 мільйонів життів наших земляків. Україна пам’ятає та ніколи не забуде тих, хто віддав своє життя, свою землю від загарбників. Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.

 Виховна година "Це на світанку сталося колись..."

Мета: ознайомити учнів з однією із трагічних сторінок України, розкрити наслідки  визволення України від німецького загарбника.

Обладнання: плакати, презентація.

ЕПІГРАФ : « Пошана до минулого – це неодмінна складова пошани до своїх сучасників, до самого себе» (О.С.Пушкін)

Хід заходу

Вступне слово вчителя.

   Саме сьогодні  28 жовтня  Україна і українці у всьому світі відзначають …річницю вигнання нацистських окупантів  із України.  Наш народ пережив страхіття війни, мужньо витримав усі випробування і доклав величезних зусиль, аби наблизити бажану мить Перемоги.  Ще з 1939 року Україна  поринула у страхітливу зовнішню політику  тоталітарних режимів  Німеччини і СРСР, яка принесла мільйони смертей, тисячі скалічених доль...

Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія.

Це на світанку сталося колись:

Стривожений із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

 

Війна назустріч молодому дню.

Із гуртком, із брязкотом  котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Учень 1.

 Сталінградська  битва (листопад 1942 — лютий 1943 р.)  поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР.  Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка на Луганщині, пізніше було визволено ряд північно-східних районів Донбасу й м. Харків. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).  Радянські війська в дуже тяжких умовах здійснювали процес визволення Лівобережної України. Лише  пізньої осені 1943р. підійшли до Дніпра.

          Учень 2.  У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звільнити Київ до річниці Жовтневої революції .  Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна до середини січня 1944 р. завдали поразки військам групи армій «Південь», яка налічувала 1,8 млн. осіб  і створили передумови для оточення ворожих військ у районі Корсунь-Шевченківського виступу. У ході операції військами фронту були визволені території Житомирської області, велика частина Київської області, частина Вінницької та Рівненської областей.

 

Відео про визволення Чернігова

Учень 3.

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій:  Нікопольсько-Криворіжську, Проскурівсько-Чернівецьку, Умансько-Ботошанську, Одеську та інші. Восени від нацистських окупантів  була визволена  також Закарпатська Україна та останні окуповані території.   Але подіями жовтня – листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії  - до 2 вересня.  На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

Учень 4.

Україна протягом 1941-1945 рр. направила до Збройних Сил СРСР 7 млн. чоловік, кожен другий з яких загинув.  Демографічні людські втрати України 13 млн. 600 тисяч осіб. Нацистські окупанти зруйнували і спалили 714 українських міст і селищ, 334 села зазнали долі Хатині, підірвали 5600 залізничних мостів. На руїни перетворилися 325 вищих навчальних закладів, технікумів і спеціальних шкіл. 

Учень  5. 

Немає  такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він  -  захисник рідної землі, народу.

 У землі і в гарячім літі,

Клекоче битва, грізна і тяжка.

І так багато є доріг на світі,

Але до перемоги - лиш одна

Лише одна веде туди дорога,

В задимлену сувору далину,

Хоча вона така важка і довга –

Через бої, через усю війну.

Учень 6. 

Щоб уявити розміри наших втрат, треба порівняти їх із втратами інших держав:

Німеччина —6 млн.  231 тис. 700 чол.

Угорщина — 863 тис. 700 чол.

Італія — 93 тис. 900 чол.

Румунія — 681 тис. 800 чол.

Фінляндія — 86 тис. 400 чол.

США — 405 тис. чол.

А скільки солдат не повернулося із  поля бою, скількох не дочекалися  посивілі матері, дружини, діти. У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України. Воювали вони на різних фронтах, виборюючи Перемогу – одну на всіх. Багато хто загинув під час визволення нашої рідної української землі.

 

Учитель   читає вірш.

Отримала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і вишитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.

А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч  уся  Україна
В скорботі із нею стоїть.

 Учень 7.

І сьогодні відомо: захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил. Є полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.

 

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити не можливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів

 

 І тому я прошу вшанувати пам`ять  загиблих   воїнів хвилиною мовчання.

Пісня  «Мальви»

Учень 8. 

 Серед тих, хто брав участь у війні, радянське керівництво  нагородило представників України  2, 5 мільйонами орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу, 32 – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу. Це засвідчує той факт, що українці дійсно відіграли важливу роль у розгромленні ворога. На противагу позиціям російського державного керівництва  і Путіна, котрий висловився, що роль українців у війні незначна і Росія сама б перемогла. На теренах Радянського Союзу загальна кількість   жертв -  27 млн. чоловік. З них українців –  приблизно 10 млн. чоловік.

Учень 9.

 Петров Василь Степанович.(* 5 березня 1922, Дмитрівка — † 15 квітня 2003, Київ) — генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

У 1943 році при форсуванні Дніпра на Букринському плацдармі молодому заступнику командира 1850-го винищувального протитанкового артилерійського полку, якому було 20 років, відірвало обидві руки. Про те, що йому присвоєно Героя Радянського Союзу, він дізнався у госпіталі. Весною 1944-го він знову був у строю і продовжував воювати на передовій у своїй частині. Другу «Золоту Зірку» і звання майора одержав у боях на Одері. Скинувши плащ-палатку, він піднявся на повен зріст і закричав: «Піхота, за мною!» Побачивши безрукого майора, солдати пішли в атаку. Прошитий кулями, він знову потрапив у госпіталь. За мужність його зарахували у ряди Збройних Сил назавжди.

В історії ще не було людини, яка б воювала без обох рук.

5 березня 2006 року на Байковому кладовищі в м. Києві було відкрито пам’ятник двічі Героєві Радянського Союзу генерал-полковнику Василю Петрову. Прожити навіть день для людини без рук є подвигом, а воювати — тим більше.

Учень 10.

Полковник Олександр Петрович Коденець загинув смертю хоробрих на підступах до Ворошиловграда. Тоді його 16-річна донька Ліза збиралася на фронт. У червні 1944 р. її зарахували до екіпажу танка стрілком-радистом. У ході бойових дій зарекомендувала себе чудовим солдатом. Бій на вулицях Берліна 1 травня 1945р. став для неї останнім. Увесь екіпаж загинув від ворожого снаряду. В селі Хухра Сумської області стоїть пам’ятник батьку та донці.      І таких  героїчних історій не злічити.  

Сьогодні варто згадати ще одну потужну силу і героїв війни, які боролися за свободу України, за визволення її від ворога – це Українська повстанська армія.

 

Пісня  «Лента за лентою …»

 Учень 11

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!

Слово вчителя. Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю  любіть Україну, своєю працею і вчинками зробіть її сильною, багатою і квітучою.

Пісня про Україну

 

 

 

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул

1. Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього. 

2. Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти. 

3. Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості. 

4. Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева. 

5. Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих. 

6. Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки. 

7. Не можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.  

8. Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.  

 9. Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном. 

10. Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Правила безпеки на воді.

Пам’ятка

Варто пам'ятати, що основними умовами безпеки є:

 •  правильний вибір і обладнання місць купання;

 •   суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах на воді

 ПІД ЧАС КУПАННЯ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

 •   залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;

 •   стрибати у воду з човнів, катерів, споруд, не призначених для цього;

 •   пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;

 •  використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;

 •   плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;

 •  вживати спиртні напої;

 •   забруднювати воду і берег, прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання;

 •   підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;

 •  допускати у воді грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;

 •  подавати помилкові сигнали небезпеки, заходити глибше, ніж по пояс людям, які не вміють плавати.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:

 •   покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню;

 •   однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у салфетку або носову хустинку, видаліть з порожнини рота пісок, мул та інше;

 •   рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет в шийному відділі, за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу, утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носу;

 •   наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені, водночас "краєм ока" контролюйте підіймання грудної клітки. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проведіть штучну вентиляцію не методом "рот в рот", а "рот в ніс", затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань - 16-20 за хвилину;

 •   для зовнішнього масажу серця розташуйтесь збоку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть на передньо-нижню поверхню грудини, основу другої долоні в поперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину;

 •   у випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на грудину 1:5, якщо рятувальників двоє - 2:15;

 •   через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з'явився пульс на сонних артеріях. Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. 

Правила поведінки біля водоймищ

1. Не загоряй надто довго — перегрієшся і отримаєш сонячний удар. 

2. Не купайся і не пірнай у воду після тривалого перебування на сонці, тобі може стати погано. Купатися краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися. 

3. Ніколи не пірнай у незнайомих місцях! Тут може виявитися неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитися, та густі водорості, у яких легко заплутатися. 

4. Не грай у тих місцях, звідки легко впасти у воду. 

5. Не влаштовуй у воді ігор, пов'язаних із захватами. 

6. Не вирушай у плавання на самодільних плотах. 

7. Не ходи купатися на водоймища без супроводу дорослих. 

8. Не запливай на глибоке на надувних матрацах та кругах. 

Дитячий травматизм

«Бережи свої очі!»

 1. Не торкайся очей брудними руками, рукавами одягу тощо. Якщо в око потрапила порошинка, його треба промити кип'яченою водою, а коли це неможливо — видалити її чистим носовичком. 

2. Дотримуйся правил безпеки під час роботи у майстерні або виконуючи хатню роботу. 

3. Не нахиляйся низько над каструлею з окропом або сковорідкою, на якій шкварчить масло. 

4. Будь дуже обережним із пральним порошком, розчинами для миття посуду та іншими хімічними речовинами. Перед застосуванням зверни увагу, на їхню упаковку — на ній має бути написано, як поводитись, якщо така речовина потрапила в очі.  

5. Обережно поводься із гострими предметами під час гри! Розмахуючи палицею перед обличчям товариша, ти можеш випадково поранити йому око.  

6. Будь уважним під час прогулянок та забав. У лісі чи в саду око може поранити гостра гілка. 

7. Якщо ти сильно пошкодив око, негайно звернися до лікаря! 

Користування громадським транспортом

1.Посадка в громадський транспорт здійснюється лише з посадочної площадки, або узбіччя тротуару.

2. До транспорту слід підходити після повної його зупинки.

3. Посадка на громадський транспорт відбувається дисципліновано, в порядку черги.

4. Зайшовши в салон, необхідно  пройти вперед, не створюючи натовп біля дверей.

5. Забороняється висовуватись з вікон.

6. Не можна ходити по салону під час руху автотранспорту – це небезпечно.

7. Під час руху не можна відволікати водія розмовами і заважати водієві керувати транспортним засобом.

8. Не можна відчиняти двері, не дочекавшись зупинки.

9. Не можна перешкоджати зачиненню дверей.

10. На зупинках виходять у сторону тротуару чи узбіччя.

11. Заборонено їздити на підніжках транспорту або чіплятись за борти машин.

12. Дітей слід перевозити лише в сидячому положенні.

14. Малюків під час руху транспорту необхідно тримати на руках, або у спеціальних кріслах.

15. Проїзд дітей в кузові транспортного автомобіля дозволяється лише тоді, коли кузов обладнаний сидіннями, а заднє сидіння має спинку. У кузові  повинно знаходитись не менше двох дорослих. Висадка і посадка здійснюється через правий або задній борт.

16. На мотоциклах дітей перевозять у колясках, з надітим шоломом. Посадка і висадка здійснюється лише на праву сторону.

 Безпека на дорогах

Пішоходи повинні ходити тротуарами або пішохідними доріжками, а за їх відсутності - велосипедними доріжками або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч руху транспортних засобів. При цьому необхідно бути особливо обережним та не створювати перешкод іншим учасникам руху. 

 На дорогах, які мають розділову смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами, можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч руху транспортних засобів

 Переходити проїжджу частину пішоходам дозволяється тільки підземними пішохідними переходами та в місцях, позначених спеціальною дорожньою розміткою або дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися та зупинятися на ній. Не рекомендується дорогу перебігати, йти потрібно спокійним кроком.

 Відповідно Правил дорожнього руху пішохід має перевагу перед транспортними засобами при переході проїжджої частини визначеними пішохідними переходами, що не регулюються, а також тими переходами, що регулюються, за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.

^  Обережно! Діти на дорозі!

(рекомендації фахівців МНС України керівникам загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів з питань забезпечення безпеки дітей)

 У ХХІ столітті важко уявити своє повсякденне життя без автомобілів, які набагато полегшують наше буття, але тим самим несуть із собою величезну небезпеку для життя дорослих і особливо дітей. Кожен день вулицями свого міста ти та твої однолітки йдуть до школи чи на прогулянку. 

 Одначе вулиця великого міста – не найліпше місце навіть для дорослої людини. Тим більше вона не пристосована для дитини. Щодня дорогою додому зі школи чи навпаки дитина наражається на ризик потрапити в екстремальну ситуацію. Найчастіше через неуважність або незнання Правил дорожнього руху діти гинуть на вулицях в дорожньо-транспортних пригодах, а травми ДТП – найтяжчі. Тому, щоб попередити дорожньо-транспортні пригоди, небезпеку для здоров’я, життя, треба знати ці Правила і застосовувати їх:

 -не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

 -ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, — тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія; 

 -не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів; 

 -переходити дорогу можна лише у дозволених місцях – «зебра», підземних та надземний переходи; 

 -зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, — праворуч; 

 -пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах; 

 -чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами; 

 -у разі дорожньо-транспортної пригоди надавати можливу допомогу потерпілим і повідомити про пригоду міліцію.

 На жаль, не всі добре знають ці Правила й іноді нехтують ними. А тому щорічно на наших дорогах гинуть сотні дітей і дорослих. Трапляються дорожньо-транспортні пригоди дуже часто у таких випадках, коли ніби-то нічого не загрожувало.

Порушник Правил дорожнього руху не тільки наражає на небезпеку себе, а й ставить під загрозу життя інших людей.  

 Близько 70% вуличних травм, як свідчить статистика, відбуваються зі школярами на шляху зі школи додому, бо дорогу після занять дітлахи вважають початком відпочинку. Щоб такий відпочинок не перетворювався на трагедію, мав певні межі, необхідно зустрічати та супроводжувати дитину, або суворо обмежувати час та маршрут додому: нікуди не звертати, не бавитись, не заходити. 

 Підготовка до «професії пішохід» починається в дитячому садочку, продовжується в школі, а потім все життя кожного дня надає нові уроки. Тому надзвичайно важливо, щоб отримані дітьми знання правил безпечної поведінки на дорозі закріпили ще й батьки. Водночас закликаємо вихователів ще раз повторити з дітьми правила безпечної поведінки на вулицях та дорогах. Особливо це стосується учнів молодших класів. Розробіть на уроках безпечний маршрут руху дитини додому зі школи. Наголосіть дітям про необхідність неухильного дотримання правил дорожнього руху, обов'язково перевірте засвоєні знання. I запам'ятайте, що найкращим взірцем поведінки на вулицях та автошляхах для дитини є безпосередньо приклад батьків. 

 Лише спільними зусиллями можна вирішити таку гостру проблему сьогодення, як дитячий дорожньо-транспортний травматизм.

Отруєння грибами.

ЗБИРАЙТЕ ЛИШЕ ТІ ГРИБИ, ЯКІ ДОБРЕ ЗНАЄТЕ;

ВІДМОВТЕСЬ ВІД ЗБИРАННЯ ТА ВЖИВАННЯ ПЛАСТИНЧАТИХ ГРИБІВ (СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНА БЛІДА ПОГАНКА МОЖЕ БУТИ СХОЖА НА ПЛАСТИНЧАТІ ГРИБИ - ПЕЧЕРИЦІ, СИРОЇЖКИ, ШАМПІНЬЙОНИ);

НЕ ЗБИРАЙТЕ ГРИБИ ПОБЛИЗУ АВТОДОРІГ, СХОВИЩ ОТРУТОХІМІКАТІВ, СМІТТЄЗВАЛИЩ, ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЗАЛІЗНИЦЬ, В МІСЬКИХ ПАРКАХ (ГРИБИ МАЮТЬ ВЛАСТИВІСТЬ НАКОПИЧУВАТИ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ);

 НЕ КУПУЙТЕ ДИКОРОСЛИХ ГРИБІВ НА РИНКАХ ( НЕВІДОМО ДЕ І КОЛИ ВОНИ БУЛИ ЗІБРАНІ ) ; 

НЕ МОЖНА  ЇСТИ ГРИБИ ДІТЯМ (ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ БІЛЬШ  ВРАЗЛИВИЙ ДО ГРИБНОЇ ОТРУТИ ) ;

 НЕ КУШТУЙТЕ СИРИХ ГРИБІВ ;

 НЕ ЗБИРАЙТЕ СТАРИХ, ПЕРЕСТИГЛИХ, ЧЕРВИВИХ ГРИБІВ ;

ПЕРЕД ПРИГОТУВАННЯМ ГРИБИ НЕОБХІДНО ПРОТЯГОМ 10-15 ХВ. ПРОВАРИТИ В ПІДСОЛЕНІЙ ВОДІ ( ВІДВАР НЕОБХІДНО ВИЛИТИ ) ;

 В РАЗІ ПОЯВИ СИМПТОМІВ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ (БІЛЬ В ЖИВОТІ, БЛЮВАННЯ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ , ПРОНОС ) НЕОБХІДНО НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЬ ЗА КВАЛІФІКОВАНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ (ДО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТРІБНО ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ПРОМИТИ ШЛУНОК РОЗЧИНОМ СОДИ АБО СВІТЛО-РОЖЕВИМ РОЗЧИНОМ МАРГАНЦІВКИ);

В РАЗІ ОТРУЄННЯ НІ В ЯКОМУ ВИПАДКУ НЕ ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ (ВІН ЛИШЕ 

Правила пожежної безпеки під час відпочинку на природі, в лісі.

 Теплі весняні та літні  дні сприяють відпочинку на природі.  Більшість громадян виїздить  за місто: на дачу, до води, у ліс. На жаль, на відпочинку люди забувають про правила поведінки в лісі, спричиняючи пожежі.

 Перебуваючи в лісовій та парковій зоні на відпочинку, не забувайте дотримуватися вимог пожежної безпеки:

 Виберіть місце для вогнища й обладнайте його. 

 Ніколи не залишайте вогнище без догляду. 

 Також небезпечною може бути просякнута мастилом, бензином, гасом чи іншою пально-мастильною речовиною ганчірка. 

 Пожежу може спричинити навіть заправка паливного баку машини при працюючому двигуні. 

 Залишена на сонячній галявині пляшка чи уламок скла, фокусуючи сонячне проміння, здатні спрацювати як запалювальні лінзи. Це досить часто призводить до самозагоряння лісових масивів. 

Спалювання сухої трави та пожежі, спричинені безконтрольністю цього процесу, набувають  дедалі загрозливіших масштабів. Під час горіння разом із травою, сухостоєм та опалим листям пошкоджується й верхній гумусний шар, який відповідає за родючість землі. Отже, користі від спалювання немає жодної, а от шкоди – більш ніж достатньо. 

Правила протипожежної безпеки

 1. Не грайся із сірниками та запальничками. 

 2. Не запалюй свічки та бенгальські вогні без нагляду. 

 3. Не залишай іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів, не суши речі над газовою плитою. 

 4. Не пали багать у сараях, підвалах, на горищах, 

 5. Не вмикай багато електроприладів одночасно, електромережа може згоріти. 

 6. Обов'язково вимикай електроприлади, коли ідеш із дому. Але не тягни за дріт руками, обережно вийми штепсель із розетки. 

 7. На дачі або у селі не відкривай грубку — від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа. 

 Якщо виникла пожежа, а дорослих немає вдома 

 1. Якщо вогонь невеликий, накинь на нього товсту ковдру або залий водою. 

 2. Якщо горить шнур електроприладу, перш ніж залити полум'я водою, вийми штепсель електроприладу з розетки. Гасити увімкнені електроприлади водою не можна! 

 3. Якщо тобі не вдалося самостійно загасити вогонь, вибігай з квартири і клич на допомогу або дзвони за номером 1- 01. 

 4. Зателефонувавши до пожежної частини, чітко називай свої прізвище та адресу і повідом, що горить. 

 5. Не намагайся врятуватися від пожежі у шафі, кладовці або іншому тісному місці — можеш учадіти там від газів, що виділяються під час горіння. 

 6. Не можна відкривати вікно, доки вогонь у кімнаті не згас — свіже повітря підживить його і полум'я спалахне з новою силою. 

 7. Доки чекаєш на пожежників, не панікуй, шукай вихід із кімнати, але не намагайся вистрибнути у вікно. 

 8. Довірся пожежним, виконуй усе, що вони накажуть тобі. 

 9. Якщо ти знаєш, що хтось не може вийти з будинку, який горить, повідом про це дорослих або пожежних. 

Що робити, якщо пахне газом 

 1. Якщо хтось із дорослих удома, негайно скажи їм про це. 

 2. Відкрий усі вікна та кватирки, провітри помешкання. 

 3. Перевір, чи перекриті на плиті конфорки горілок. 

 4. Якщо ти вдома один, негайно телефонуй до служби газу за номером 1-04. 

 5. Ні в якому разі не вмикай світло у загазованому та сусідніх приміщеннях і не запалюй вогонь. 

Правила електробезпеки 

 У часи технічного прогресу, нових наукових технологій зросла  кількість небезпек, що чатують на малечу. Поява великої кількості електричного обладнання викликає чималий інтерес у підростаючого покоління.

Для запобігання ураження електричним струмом та попередження нещасних випадків звертаємося до батьків з проханням:

 Не залишайте дітей без нагляду;

 Інформуйте їх про правила поводження з електричними приладами та правила поведінки поблизу енергообладнання;

 Постійно нагадуйте дітям, як себе поводити в критичній ситуації, коли в біду потрапляють вони або хтось з їхніх друзів.

Перш ніж увімкнути побутовий прилад у штепсельну розетку, необхідно оглянути, чи не пошкоджена вилка та перевірити неушкодженість ізоляції електричного проводу;

 для того, щоб вимкнути побутовий прилад зі штепсельної розетки, потрібно триматись за вилку, а не за шнур;

 не вставляти у штепсельну розетку цвяхи, шпильки та інші предмети;

 не ремонтувати пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, які знаходяться під напругою;

 не проводити заміну перегорілих або пошкоджених електричних лампочок, які ввімкнуті в освітлювальну мережу;

 не вбивати цвяхи в стіни у місцях можливого знаходження електропроводки;

 не підніматись по опорах ліній електропередач до електропроводів та на дахи споруд, над якими проходять електричні проводи;

 не проводити ігри поблизу ліній електропередач;

 у разі виявлення обірваного проводу лінії електропередач, ні в якому разі не наближатись до нього і негайно повідомити про це дорослих;

 не влізати на територію загороджених трансформаторних підстанцій та в їх приміщення.

21 травня -ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ!

 Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

 Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Історія Дня вишиванки Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/koli-den-vishivanki-2020-den-vishivanki-data-istoriya-svyata-10996328.html

Історія Дня вишиванки Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/koli-den-vishivanki-2020-den-vishivanki-data-istoriya-svyata-10996328.html

Одягну я зранку

Білу вишиванку.

Заплету у косу

Я червоний мак.

Вмиюся росою

З зілля на світанку.

І піду помежи люди так.

Хай усі навколо

День новий стрічають,

Хай співають гучно

Радісних пісень.

Бо сьогодні свято

Українці знають!

Й весело святкують,

Вишиванки День!

Українська вишиванка: національний одяг у давнину й сьогодні

 Перший повнометражний документальний фільм про вишиті сорочки"Спадок нації"

 

 УКРАЇНИ ЦВІТ

 "ПІЗНАЄМО ЄВРОПУ РАЗОМ"

 (16 травня - ДЕНЬ ЄВРОПИ)

Щирі вітання!

Щиро вітаю з Днем Європи! Це свято в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, а у серці кожного українця. Зі святом!

З 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня.

Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

Парад країн Європи

 

День пам'яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

День па́м'яті та прими́рення (па́м'яті жертв Другої світової війни, та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни) — пам'ятний день в Україні, який відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом). Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму»

Вірш „Пам’ятайте”

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, –

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Як зробити мак власноруч до Дня Пам’яті та Примирення – Паперовий мак своїми руками

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Квітка маку в українських традиціях

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Літературний марафон "Прочитай книгу про Другу світову війну"

Дітям і підліткам про війну: 5 особливих книжок українською мовою  https://starylev.com.ua/news/dityam-i-pidlitkam-pro-viynu-5-osoblyvyh-knyzhok-ukrayinskoyu-movoyu




28 квітня - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Охорона праці - запорука життя 

Згідно з Указом Президента України від 18.08.2006 № 685/2006 щороку 28 квітня в Україні відзначають День охорони праці. Цьогоріч Україна вкотре долучилася до ініціативи Міжнародної організації праці та мала намір провести заходи до Всесвітнього дня охорони праці за тематикою, що присвячена вирішенню проблеми насильства і домагань у сфері праці.
Однак запланованому завадила надзвичайна подія - спалах коронавірусної інфекції COVID-19, яка розпочалася в Китаї, згодом охопила Південну Корею, Іран, країни західної Європи, а сьогодні вже панує у всьому світі. Тож темою Всесвітнього дня охорони праці-2020 стала боротьба з пандемією смертельно небезпечної недуги.

 Інформаційна п'ятихвилинка "Пам'ять з полиновим присмаком болю"

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди звідусіль, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

1971 р. Неподалік від Чорнобиля почали будівництво потужної атомної електростанції. 1983-го року стали до ладу чотири енергоблоки. Взялися за будівництво п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини…

26 квітня 1986 року. Цей день в історії нашого народу позначений знаком біди. Аварія на Чорнобильській АЕС нагадала про те, що люди не освоїли ту потужну енергію, яку самі породили.

Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.

У ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О 1-ій годині 23 хвилини 40 секунд над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не знаючи про біду, що прийшла на її землю.

Ніяких сигналів про небезпеку. Жителі Чорнобиля і Прип’яті ще майже добу нічого не знали. 27 квітня урядова комісія прийняла рішення про евакуацію населення Прип’яті,  а в місті проживало 50 тисяч жителів. За дві години людей вивезли… Їх забирали прямо з вулиць, дехто встиг захопити деякі речі. Ніхто ж не думав, що це назавжди… 29 квітня почалася евакуація з тридцятикілометрової зони. Реактор тлів до 6 травня. І тільки на десятий день було вирішено розсекретити аварію на ЧАЕС, але про масштаби трагедії ніхто не говорив.

Спалах атомної біди сліпучим сяйвом висвітлив добро і зло, співчутливість і злорадство, правду і брехню. Тієї ночі на чергуванні було 50 чоловік. Усі до одного з честю виконали свій громадянський і службовий обов’язок. 

5 вражаючих фактів про аварію на ЧАЕС